Як уже писав Ukrainian Wall, трудові спори в Україні щороку зачіпають тисячі працівників. Найпоширеніші причини звернень до суду — невиплата зарплати, незаконне звільнення та порушення прав під час скорочення. Але з 2026 року ситуація принципово змінилася: те, що раніше вважалося «звичайним» порушенням трудового законодавства, тепер дедалі частіше кваліфікують за статтею 2-2 Кодексу законів про працю — як мобінг.
Коли невиплата зарплати стає мобінгом
Згідно зі статтею 2-2 КЗпП, мобінг — це систематичні умисні дії роботодавця або колег, спрямовані на приниження честі та гідності працівника, створення ворожої атмосфери. Закон прямо перелічує серед форм економічного тиску безпідставне позбавлення премій, бонусів та інших виплат, а також нерівну оплату за працю рівної цінності.
Ключове слово — «систематичні». Одноразова затримка зарплати на кілька днів через технічний збій — це ще не мобінг. А от коли роботодавець місяцями не виплачує зароблене, ігнорує письмові вимоги, паралельно створює нестерпні умови праці або погрожує звільненням — це вже підпадає під визначення цькування. У судовій практиці 2025–2026 років такі справи дедалі частіше завершуються не просто стягненням заборгованості, а й компенсацією моральної шкоди.
Незаконне звільнення як інструмент тиску
Окрему категорію становлять випадки, коли працівника звільняють без законних підстав після того, як він поскаржився на умови праці або зажадав виплати заборгованості. Стаття 2-2 КЗпП визначає мобінг як дії, «спрямовані на припинення трудових прав та обов'язків». Тобто звільнення, яким роботодавець «карає» працівника за відстоювання своїх прав, може бути кваліфіковане судом як фінальний акт цькування.
За даними Держпраці, щороку надходять сотні скарг, пов'язаних із мобінгом, хоча реальна кількість випадків значно вища — люди часто мовчать через страх втратити роботу. Водночас із жовтня 2025 року Держпраці отримала право проводити позапланові перевірки саме за скаргами про мобінг, що серйозно посилило позицію працівника.
Яка відповідальність чекає на роботодавця
Штрафи за мобінг передбачені статтею 173-5 КУпАП: для громадян — до 3400 гривень, для посадових осіб і ФОП-роботодавців — до 6800 гривень. Але це лише адміністративна частина. Через суд працівник може стягнути компенсацію моральної шкоди — у реальних справах суми сягають від 10 до 150 тисяч гривень. До цього додаються: власне заборгованість із зарплати, компенсація за її затримку (з урахуванням індексу інфляції), вихідна допомога при незаконному звільненні та судові витрати.
Якщо ж з'ясується, що невиплата зарплати була свідомим елементом тиску на працівника, суд може визнати весь ланцюжок дій роботодавця єдиним правопорушенням — мобінгом із фінансовими наслідками, які в рази перевищують звичайний штраф за затримку виплат.
Що робити працівнику: алгоритм дій
Юристи радять починати з фіксації: зберігати всі письмові накази, скріншоти листування, банківські виписки, що підтверджують відсутність виплат. Важливо мати свідків — колег, які можуть підтвердити систематичність порушень. Далі — письмова вимога до роботодавця про виплату заборгованості. Якщо реакції немає, наступний крок — скарга до Держпраці. Паралельно або після цього можна подавати позов до суду.
Окремо варто пам'ятати: строк позовної давності для стягнення заборгованості із зарплати становить три роки. Для справ про мобінг строки можуть бути меншими, тому юристи рекомендують не зволікати. Крім того, працівник має право вимагати не лише грошової компенсації, а й поновлення на роботі, якщо звільнення було незаконним.
Раніше Ukrainian Wall писав: роботодавець не приймає заяву на звільнення: чи законно це і що робити.
Більше за темою: трудові після дедлайну: що робити роботодавцю та працівнику — роз'яснення ПФУ.